top of page
Віра Єфімець
 *  *  * 
Задрімала волошкова тиша,
Вітер спав у травах край села,
Сокровенне, рідне, наймиліше - 
Доля все забрала й повела.
"Зрозумій, пробач... - навчала мати, -
Бо життя - не просто ночі й дні,
В когось доля у розкішних шатах,
А чи принц на білому коні..."
Але доля все чомусь по колу
Гонить нас вже по чужих світах,
А я хочу тишу волошкову
І пройтись по стежці у житах.
Тетяна Ковальчук
Чарівність поля
Іду поліськими полями
І думу думаю свою - 
Красується - квітує жито
Так як колись, удавнину.
Але лани тепер вже інші,
Їх розділяє всі межа.
Ростуть жита й картопля в міжці,
Далі пшениця дозріва.
Було колись - суцільна нива:
Із краю в край одні жита,
На другім полі - гречка біла
Тягне голівка до тепла!
А нині межі  - ділять поле:
Буряк колосся обніма,
Плека господар все довкола,
Межа у всьому заважа.
Алла Кот
Село моє рідне поліське
Перлина поліського краю
Стоїш на кордоні доріг
По той бік край білоруський
По наш України поріг.
Село моє рідне поліське
Тобою живу і горжусь
Криниця душі ти моєї
До тебе всім серцем горнусь.
Тут дід мій ходив і батько,
Тепер ростуть діти мої.
Наш край з діда-прадіда давній,
Стежини всі рідні мені.
А люди які працьовиті,
За те я їх палко люблю.
З а їхні серця гарячі
Я Господа Бога молю.
Петро Паливода
Мій рідний край
Мій рідний край, Полісся миле,
А в нім ліси, ліси, ліси.
Зелена хвиля морем лине,
Як стяг поліської краси.
Красу незвичну, мальовничу
Таять озера золоті.
Вони до себе ваблять, кличуть,
У них є чари непрості.
Мій край полісський, неозорий,
В нім гнізд лелечих не злічить.
Луги в заплавах рік просторі,
І журавлиний ключ летить.
Мій рідний край, Полісся миле,
Втопаєш в розкоші лісів.
Вітрець гаями тихо лине,
І всюди чуть пташинний спів.
Мій край полісський, журавлиний,
Люблю тебе безмежно я.
Ти є перлина України,
Усі тут, як одна сім"я.
Мій рідний край, Полісся миле,
Тобі любов і шану шлю.
В твоїх просторах пісня лине,
Ти бережи красу свою

Наталія Ярмошевич

 

*  *  *

Так важко проти течії іти.
І думати не так, як хочуть інші.
Треба б змовчати! Але ти кричи!
Не замовкай, бо ти нічим не гірший!

У кожного свій шлях, своє життя.
І йшов би напростець, якби не перепони.
Тебе, немов сліпеньке кошеня
Щораз хтось хоче зіштовхнуть з дороги.

В життєвих джунглях де панує зло.
Творчій натурі прихистку немає.
Та наша зброя- слово і перо.
Завжди і всюди ворога здолає!

Хай не усім подобаюся я.
Та я ж не Сонце, аби всім світити!
Всім ж бо не вгодиш, правда в всіх своя.
А я співатиму! І в пісні буду жити!!!!

(Н.Я.)

bottom of page