ВИДАТНІ ЛІТЕРАТОРИ  І МИТЦІ ДУБРОВИЧЧИНИ

КРАСЮ́К Петро Харитонович (01. 01. 1924, с. Трахтемирів, нині Канів. р-ну Черкас. обл. – 08. 01. 2008, с. Висоцьк Дубровиц. р-ну Рівнен. обл.) – поет-гуморист, байкар. Чл. НСПУ (1965). Обл. літ. премії ім. В. Поліщука (1983), ім. М. Годованця (1988), премія 1-го Всеукр. фестивалю гумору (2003). Закін. Переяслав-Хмельн. пед. уч-ще (Київ. обл., 1946), Рів­­нен. пед. ін-т (1958). Учителював у Висоцьку (1946–84). У твор­­чості викривав пережитки минулого в людській свідомості, висміював ледарів, кар’єристів, підлабузників, бюрократів, хабарників, п’яниць тощо, зверта­ючись до засобів фольклору. За­­лишив спогади про П. Тичину, Остапа Вишню, П. Козланюка, П. Усенка, М. Годованця, М. Стель­маха, С. Олійника. Окремі твори К. перекладено рос., білорус., тувин., євр., польс. та болгар. мовами.

Пр.: Байки та гуморески. К., 1957; Яке коріння, таке й насіння. Л., 1963; Премійований Кіт. К., 1964; Виграш програ­­шем. Л., 1966; Поголений Їжак. К., 1969; Сміття і Мітла. Л., 1971; Пасивний Бобер. Л., 1973; Ворона на естраді. К., 1976; Непідкупний Ведмідь. К., 1977; Обереж­­ний Півень. Л., 1983; Хід конем. Л., 1989; Ретельний Терпуг. Р., 1992; Самостійний син. Дубно, 1993; Регламент для Зайця. Р., 1997; З вогню та в полум’я. Р., 1998; Дипломатична розмова. Р., 2001; Двоюрідний чоловік. Р., 2003; Вибрані твори: У 2 т. Р., 2003.

Літ.: Ковінька О. Весела штука – гумор… // ЛУ. 1971, 30 листоп.; Годованець М. Нелегкі дороги гумориста // Дніпро. 1973. № 2; Крижанівський С. Не ювілейне // Вітчизна. 1974. № 1; Сер­­бін Г. Петро Красюк: Літ. портрет. Р., 2001.

Г. П. Сербін

Петро Красюк.jpg
popenkoVчб.gif

ПОПЕНКО Василь Павлович. Народився 15 липня 1934 року у с.Дорогобуж Гощанського району Рівненської області. Педагог, поет, краєзнавець, публіцист. Член Національної спілки журналістів України і Всеукраїнської спілки краєзнавців. Після закінчення Рівненського педінституту і Вищоїпартійної школи при ЦККПУ працював учителем, завучем, директором у школах Дубровицького району, з 1986 по 2002 рік директор, по 2008 рік - учитель Дубровицької загальноосвітньої школи №2. У доробку автора історико-краєзнавчий нарис Дубровиця» (1986), збірки поезій і прози «З доріг і вириїв» (1994), «Дорогобуж» (1997), «Світилка» (1999), «В обнімку з часом» (2004). Помер 2 березня 2008 року.

Гордасевич Галина.jpg

ГОРДАСЕВИЧ Галина. У Дубровиці разом із батьками проживала українська письменниця Галина Гордасевич (1935-2001), яка пізніше переїхала у с.Городець Володимирецького району. Вчилася у місцевій і Кричильській школах, в Острозькому і Костопіпьському педагогічних училищах, де у 1952р. була заарештована і засуджена обласним управлінням НКВС на 10 років, про що розповіла в автобіографічному романі «Соло для дівочого голосу» (2001). Після реабілітації закінчила Літературний інститут ім. Максима Горького у Москві. Вона видала багато поетичних, прозових і публіцистичних книг. Не раз приїжджала у місто, листувалася з поетом Василем Попенком. У Львові сином Богданом створено видавничо-благодійний фонд її імені.

Шевело Лідія.jpg

Лідія Шевело (Худаш Лідія Сергіївна) - кандидат педагогічних наук, доцент, людина різнобічних захоплень та інтересів. Народилася 15 лютого 1927року у м.Дубровиця Рівненської області. Дитинство та юність пройшли на Дубровиччині. Закінчила Львівський педагогічний інститут, аспірантуру при Київському НДІ педагогіки, її перу належать шість монографій з методики викладання української літератури в школі, обрядовості, понад сорок наукових статей із розмаїтої тематики, що розкриває народні традиції, уявлення, світогляд, сімейний побут. Автор восьми поетичних збірок: "Росинка"(1985), "Дивокрай - Полісся" (1990), "З    поетичного    щоденника"    (1990),     "З народник   витоків"   (1992),    "Таїна   богині Флори"    (1995),    "Сповідь    душі"    (1997), "Нероздільне" 1999), "Барвисте диво нашої землі" (2001). та трьох пісенників: "Голос мого Полісся" 1999), композитор Галина Мартиненко; "З глибини серця" (2001), композитор Віра Євтушек; "Рослинні голоси" (2005), композитор Віра Євтушек.