ВИДАТНІ ЛІТЕРАТОРИ І МИТЦІ ДУБРОВИЧЧИНИ
КРАСЮ́К Петро Харитонович (01. 01. 1924, с. Трахтемирів, нині Канів. р-ну Черкас. обл. – 08. 01. 2008, с. Висоцьк Дубровиц. р-ну Рівнен. обл.) – поет-гуморист, байкар. Чл. НСПУ (1965). Обл. літ. премії ім. В. Поліщука (1983), ім. М. Годованця (1988), премія 1-го Всеукр. фестивалю гумору (2003). Закін. Переяслав-Хмельн. пед. уч-ще (Київ. обл., 1946), Рівнен. пед. ін-т (1958). Учителював у Висоцьку (1946–84). У творчості викривав пережитки минулого в людській свідомості, висміював ледарів, кар’єристів, підлабузників, бюрократів, хабарників, п’яниць тощо, звертаючись до засобів фольклору. Залишив спогади про П. Тичину, Остапа Вишню, П. Козланюка, П. Усенка, М. Годованця, М. Стельмаха, С. Олійника. Окремі твори К. перекладено рос., білорус., тувин., євр., польс. та болгар. мовами.
Пр.: Байки та гуморески. К., 1957; Яке коріння, таке й насіння. Л., 1963; Премійований Кіт. К., 1964; Виграш програшем. Л., 1966; Поголений Їжак. К., 1969; Сміття і Мітла. Л., 1971; Пасивний Бобер. Л., 1973; Ворона на естраді. К., 1976; Непідкупний Ведмідь. К., 1977; Обережний Півень. Л., 1983; Хід конем. Л., 1989; Ретельний Терпуг. Р., 1992; Самостійний син. Дубно, 1993; Регламент для Зайця. Р., 1997; З вогню та в полум’я. Р., 1998; Дипломатична розмова. Р., 2001; Двоюрідний чоловік. Р., 2003; Вибрані твори: У 2 т. Р., 2003.
Літ.: Ковінька О. Весела штука – гумор… // ЛУ. 1971, 30 листоп.; Годованець М. Нелегкі дороги гумориста // Дніпро. 1973. № 2; Крижанівський С. Не ювілейне // Вітчизна. 1974. № 1; Сербін Г. Петро Красюк: Літ. портрет. Р., 2001.
Г. П. Сербін
ПОПЕНКО Василь Павлович. Народився 15 липня 1934 року у с.Дорогобуж Гощанського району Рівненської області. Педагог, поет, краєзнавець, публіцист. Член Національної спілки журналістів України і Всеукраїнської спілки краєзнавців. Після закінчення Рівненського педінституту і Вищоїпартійної школи при ЦККПУ працював учителем, завучем, директором у школах Дубровицького району, з 1986 по 2002 рік директор, по 2008 рік - учитель Дубровицької загальноосвітньої школи №2. У доробку автора історико-краєзнавчий нарис Дубровиця» (1986), збірки поезій і прози «З доріг і вириїв» (1994), «Дорогобуж» (1997), «Світилка» (1999), «В обнімку з часом» (2004). Помер 2 березня 2008 року.
ГОРДАСЕВИЧ Галина. У Дубровиці разом із батьками проживала українська письменниця Галина Гордасевич (1935-2001), яка пізніше переїхала у с.Городець Володимирецького району. Вчилася у місцевій і Кричильській школах, в Острозькому і Костопіпьському педагогічних училищах, де у 1952р. була заарештована і засуджена обласним управлінням НКВС на 10 років, про що розповіла в автобіографічному романі «Соло для дівочого голосу» (2001). Після реабілітації закінчила Літературний інститут ім. Максима Горького у Москві. Вона видала багато поетичних, прозових і публіцистичних книг. Не раз приїжджала у місто, листувалася з поетом Василем Попенком. У Львові сином Богданом створено видавничо-благодійний фонд її імені.
